На колоніальне становище України у «довгому» XIX столітті вказувала і структура її промислового комплексу, що мала переважно сировинну спрямованість. Та навіть сам характер промислового перевороту, який в Україні почався не з провідної для тогочасної економіки чорної металургії, а із цукрової галузі. Так само й структура транспортної інфраструктури, податкова система та інші складники економічної сфери слугували максимальному визиску України – як її природних ресурсів, так і населення.
Усі ці особливості економічного розвитку до початку XX століття вкорінились настільки сильно, що стали одним із ключових чинників, який обумовив поразку України у визвольних змаганнях 1917-1921 років: на той час українці практично не мали завершених циклів виробництва, багатьох галузей промисловості. А найголовніше – власної заможної верстви здатної профінансувати боротьбу за незалежність.
У підсумку лектор доніс до викладачів і студентів ідею важливості історичної науки, оскільки лише вона здатна запропонувати суспільству шлях оптимального розвитку, із запобіганням тих гострих кутів, що зумовлювали численні катастрофи в нашому минулому. Так само як і необхідність врахування досвіду минулого, зокрема й XIX століття, що є як ніколи актуальним. Професор підсумував, що повернення уваги й максимального сприяння з боку влади до історичної науки та науковців, що представляють цей напрям наукової діяльності, так само як і до історичної освіти, на тривалу перспективу гарантуватиме процвітання і саме збереження української державності.
Під час лекції Андрій Чуткий презентував свою ґрунтовну монографію «Нариси з економічної історії України (кінець XVIII – початок XX ст.): на шляху до другого утвердження капіталізму», рецензентом якої є автор цих рядків.