13–25 серпня 2024 р. у числі більш як 2300 представників науково-педагогічної спільноти, громадськості та всіх небайдужих громадян України перший проректор університету, кандидат історичних наук, доцент Володимир Дубінський, доктори історичних наук, професори кафедри історії України Анатолій Філінюк, Олександр Комарніцький, доктор історичних наук, доцент кафедри історії України Володимир Газін, кандидати історичних наук, доценти кафедри історії України Сергій Олійник, Сергій Сидорук, Сергій Трубчанінов, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії України Віталій Степанков, декан історичного факультету, кандидат історичних наук, доцент Анатолій Глушковецький звернулися до міністра освіти і науки України ОКСЕНА ЛІСОВОГО зі зверненням про недопустимість злиття історичних дисциплін «Історія України» та «Всесвітня історія» в загальній освіті України. У тексті звернення було зазначено наступне:
Звернення
науково-педагогічної спільноти, представників громадськості та всіх небайдужих громадян України до міністра освіти і науки України ОКСЕНА ЛІСОВОГО
щодо недопустимості злиття історичних дисциплін «Історія України» та «Всесвітня історія» в загальній освіті України (URL: https://znayshov.com/News/Details/zvernennia_do_ministra_proty_zlyttia_istorychnykh_dystsyplin_istoriia_ukrainy_ta_vsesvitnia_istoriia#google_vignette)
Шановний Оксене Васильовичу!
30 липня 2024 року ви підписали Наказ Міністерства освіти і науки України № 1072 «Про затвердження концептуальних засад реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти». Основна теза Наказу – інтеграція історії України до всесвітньої історії, а відтак злиття двох предметів в один із робочою назвою «Історія: Україна та світ».
Ми, науковці, історики, методисти, учителі, батьки, учні та студенти, представники громадськості та небайдужі громадяни України, підтримуючи в цілому необхідний процес оновлення та вдосконалення української системи освіти, рішуче виступаємо за збереження самостійних шкільних предметів, зокрема історії України, української мови та української літератури, які є глибоко фундаментальними для формування Української ідентичності.
Уважаємо, що ідея інтеграції курсу «Історія України» з курсом «Всесвітня історія», що видається як перспективна освітня новація з опорою на досвід провідних держав Європи та Північної Америки, є глибоко шкідливою та у своїй суті знищує національну модель освіти та підриває державність України зсередини.
Під час сучасної національно-визвольної війни обʼєднувати ідеологічно важливий україноцентричний предмет «Історія України» із всесвітньою історією недопустимо. »Війна приходить туди, де програли вчитель і священник», – сказав Отто фон Бісмарк. Якщо народ не знає своєї історії і не несе за це відповідальності, то будь-хто може скористатися цією слабкістю та висвітлити історичні факти по-своєму, задля своїх інтересів, що часто було і є зараз фундаментальною помилкою українців. Історія – це також ідеологічна зброя. Зрештою, і ця велика війна розпочалася псевдоісторичною лекцією президента РФ Владіміра Путіна, бо Росія постійно використовує весь потенціал своєї пропаганди, щоб довести, що історії України, як самодостатнього історичного, етнокультурного процесу немає. Історія України є клаптиковою, «вкрадена з історій інших держав та народів». Бачимо також послідовні намагання просунути аналогічні тези та спотворити історію України у власних цілях у Польщі, Румунії, Угорщині, уряди яких неодноразово публікували відповідні заяви та навіть ухвалювали закони, як нещодавно Польський Сейм (26 липня 2024 року Сейм Польщі ухвалив постанову, в якій засудив ідеологію та символіку УПА). Злиття двох навчальних предметів «Історія України» та «Всесвітня історія» в один фактично сприяє цим недружнім і часто прямо ворожим заявам та сприяє діяльності російських ІПСО.
Об’єднання «Історія України» із «Всесвітньою історією» глибоко негативно впливатиме на свідомість дітей та підлітків, оскільки в шкільному віці вони ще цілком не сформовані, як особистості, та не можуть належним чином аналізувати та проводити історичні паралелі у світі. Величезний обсяг інформації, часто маніпулятивно підібраної за ліберальними, космополітичними та лівими (соціал–комуністичними) концепціями, породить хаос, у якому історія України постане винятково як додаток до історії сусідніх держав, інструментом їхньої політики. Навіть більше відчутною ця загроза стає в умовах постійного скорочення навчальних годин на гуманітарні предмети, як у школах, так і в університетах. Подібний курс, можливо, доцільніше розглядати в рамках університетської освіти, коли вже закладено український національний фундамент особистості та здатність до оцінки й аналізу різних суспільно–політичних процесів.
Зважаючи на виклики, що стоять перед українським суспільством сьогодні, саме «Історія України» сприяє формуванню української ідентичності, дає відповідь на найважливіші питання «Хто я? Де мій дім? Звідки я і куди рухаюсь?» та виховує українську національно свідому особистість, що здатна протистояти чужим ворожим наративам та маніпуляціям. Тобто «Історія України» – це стратегічно важливий націєцентричний предмет, що є основою національної безпеки України і потребує окремого самостійного курсу з достатньою кількістю навчальних годин.
Твердження, що злиття предметів ґрунтується на досвіді провідних держав світу, також вважати аргументом є вкрай хибно і маніпулятивно. Ми не можемо у фундаментальних питаннях, які стосуються виживання українців як нації у світі, бездумно копіювати досвід інших країн, адже він виходить з їхнього світогляду, історичних обставин та національних інтересів.
Україна перебуває в стані війни за ідентичність, під прицілом постійних інформаційних атак та пропаганди. Нашу українську мову намагалися знищити понад 400 разів указами та заборонами, а нашу українську історію переписати так, як було вигідно окупантам, колонізаторам та імперіям. Українське суспільство в цілому має масштабну і глибоку проблему колоніального мислення, усвідомлення себе українцями, розуміння причиново-наслідкових звʼязків власної історії, формування стійкої етносоціальної спільноти. Такої реальності сьогодні не має жодна інша європейська країна. Тому Україна має впроваджувати власну національно-центричну модель освіти, що ґрунтується на українських цінностях, нашому українському історичному досвіді та наших українських національних інтересах, які полягають у тих рішеннях, що повернуть нам історичну справедливість. Це дії спрямовані на утвердження нашої української мови, увагу до національного українського виховання дітей, поглиблене вивчення правдивої історії України. Саме такі дії та така модель створять фундамент для становлення нашої держави як окремого повноцінного субʼєкта на політичній мапі світу.
Тези про злиття двох навчальних дисциплін лунають в українському суспільному просторі вже тривалий час, мовляв, це буде сприяти вступу України в глобальні процеси. Однак неможливо повноцінно пізнати світ, не розуміючи власної культурно-історичної належності. Один тільки крок за кордон – і людина свідомо та несвідомо починає порівнювати. А з чим порівнювати, якщо своє невідоме? Залишається вірити тому чужому історичному наративу, що його довелося почути. Навіть якщо він вороже до нас налаштований.
Для того, щоб виховати повноцінну особистість, яка здатна взаємодіяти зі світом, необхідно спочатку сформувати внутрішній український національний стержень, що допоможе не розчинитися в ньому, не втратити власної самобутності. Важливо навчити дітей українського погляду на події всесвітньої історії, поширення цього погляду у світі. А це завдання вчитель може реалізувати в разі збереження двох окремих предметів.
Збереження курсу «Історія України» як самостійного предмета аж ніяк не стане на заваді проводити аналогії, порівняння, привчати до критичного аналізу, однак допоможе зберегти головну мету освіти в Україні – формувати українця самодостатнього, національно свідомого, що ставить інтереси своєї держави за найвищий пріоритет, здатного на дієвий захист Батьківщини від внутрішніх та зовнішніх загроз.
Враховуючи вище викладене, вимагаємо від Міністерства науки і освіти України:
- Не допустити злиття предметів «Історія України» та «Всесвітня історія» в один предмет, що послабить українську свідомість саме в той момент, коли вона потребує найвищого ступеню гартування.
- Спрямувати курс освіти не на космополітизм і глобалізацію, а на мілітарно-патріотичне виховання на національній основі.
- Збільшити кількість навчальних годин на предмет «Історія України», всіляко сприяти покращенню матеріального стану освіти.
- Зосередити увагу на очищенні історії України від московських та інших антиукраїнських та ворожих наративів.
- Запровадити детальне студіювання праць видатних українських діячів та ідеологів створення Української Держави (Д. Донцова, С. Бандери, М. Міхновського). Приділити особливу увагу періоду Національно–визвольних змагань 1917–1921 років, діяльність членів ОУН–УПА, їхньому життєпису та роботам. Адже це той період, який найбільше зазнав впливу пропаганди ворога.
- Оновлювати освітній процес, спираючись на надбання наших видатних українських педагогів та напрацювань у напрямі націєцентричної освіти.
(Звернення підписали понад 2300 осіб)
26 серпня 2024 р. доктор історичних наук, професор Анатолій Філінюк спільно з доктором історичних наук, професором кафедри історії України і спеціальних історичних дисциплін Одеського національного університету імені І. І. Мечникова Олександром Музичком, доктором історичних наук, професором, академіком-секретарем наукового історичного відділення Національної академії наук вищої освіти України Володимиром Ляхоцьким, доктор політичних наук, кандидат історичних наук, доктором політичних наук, професором Західноукраїнського національного університету, учасником бойових дій у російсько-українській війні Миколою Лазаровичем, аспірантом Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Стельмаха, учасником бойових дій російсько-української війни Романом Марійчаком, кандидатом історичних наук, старшим науковим співробітником Відділу зарубіжних джерел з історії України Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського, провідним науковим співробітником Національного заповідника «Софія Київська» Дмитром Гордієнком, великою кількістю кореспондентів ініціювали та провели в Українському Домі впродовж 12-00 – 15-00 годин брифінг «Історія без кордонів – нація без майбутнього» щодо ініціативи МОН об’єднати навчальні курси «Історія України» із «Всесвітньою історією». Брифінг транслювався на платформі Zoom: https://us02web.zoom.us/j/87256509917?pwd=YjMrdWNFSyt6ZGtKcXFUQkRraDNhQT09; Ідентифікатор конференції: 872 5650 9917 Код доступу: 231671.
